panorama

Статтi

Рок, пограбування і спецназ у київському замку

    Будинок Підгорського, відомий ще як Замок барона, - одна з найцікавіших старовинних споруд в центрі Києва. Розташована на розі Ярославого Валу та вулиці Лисенка, вона приваблює увагу романо-готичним стилем з витонченою ліпниною та високим шпилем. Проте будівля, зведена ще в 1897 році, потребує реконструкції, а тому всі її жителі відселені. А поки вона очікує на ремонт, рок-гурт «С.К.А.Й.» вирішив відзняти тут свій новий кліп.

   Відео на пісню «Небезпечна» інтригуватиме напруженим сюжетом та енергійним відеорядом. Воно розповідає про двох закоханих, які зважилися на серйозний злочин – вирішили пограбувати банк. Протистоять їм бійці спецпідрозділу.  

-                Пісня «Небезпечна» - «перша ластівка» нашого четвертого альбому, - зауважив вокаліст гурту «С.К.А.Й.» Олег Собчук. – Ми вже сформували певне його бачення, проте до сих пір експериментуємо. Адже «С.К.А.Й.» - не сольний проект, там є п'ять харизматичних виконавців. Можу лише сказати, що матеріал альбому буде незвичним, для творчості «С.К.А.Й.».

    Знімальна група довго шукала підходяще місце для фільмування відео кліпу, доки їм не пощастило домовитися про оренду Замку барона. Пуста будівля – справжня оаза в центрі Києва. Проте довелося завезти сюди чимало реквізиту – меблів, предметів побуту, зброї. А ще надрукувати цілу купу доларів. На ролі закоханих запросили професійних акторів Вікторію Варлей та Олександра Печеник, а Олег Собчук з'явиться у кліпі в досить несподіваному амплуа. Проте поки що його роль тримають в секреті.

- Кліп вийде щонайпізніше в середині листопада, - запевнив вокаліст «С.К.А.Й.». – Ми не поспішатимемо, триматимемося до останнього, адже хочемо випустити якісний продукт. А от дату виходу нового альбому ми спеціально триматимемо в секреті й поки що «стрілятимемо» новими синглами.

Екскурсія у стилі «ретро»

До послуг гостей Києва – найрізноманітніші розваги і, звичайно ж, екскурсії. І не тільки звичайні оглядові, а й, подекуди, екзотичні. Зокрема, Південно-Західна залізниця запрошує об’їхати столицю на потязі. Проте не на простому, а старовинному – Києвом почав курсувати справжній паровоз.

Ретро-локомотив Л-3055 відшукали в депо міста Щорс. Виготовили його 1953 року і упродовж 15 років він перевозив вантажі українськими шляхами. Тепер паровоз реконструювали й перевели з вугілля на мазут. А от три вагони – цілком сучасні,  зі зручними кріслами, як в експресах чи електропоїздах підвищеного комфорту, місцями для багажу та провідниками. У одному із них розташований ресторан.

Потяг відходить із Центрального залізничного вокзалу та курсує так званим Київським кільцем залізниці – маршрутом столичної міської електрички.  Екскурсія триває близько двох годин, упродовж яких паровоз із центру через Петрівку прямує залізничним мостом на лівий берег, де проходить через залізничну станцію «Дарниця», розвертається і везе туристів по Дарницькому залізничному мосту через Дніпро. Хоча локомотив може розігнатися до 80 км/год, швидкість обмежують на позначці приблизно в 50 км/год, адже таким чином можна краще насолодитися столичними краєвидами. Упродовж усього часу пасажири слухають розповідь про історію Києва та української залізниці.

Екскурсійний поїзд відправляється об 11.32 та 14.31, а квитки на нього можна придбати у касі 19 приміського вокзалу. Вартість екскурсії складає 25 гривень. Наразі паровоз курсує щоденно, а його подальша доля вирішується.

Більше можливостей оселитись у Києві після Євро 2012

У той час як інтерес туристів до Києва після Євро не згасає, місто пропонує більше готелів і налагоджену мережу добової оренди житла за порівняно меншими цінами.

Нова інфраструктура

Ще за місяці до Євро кількість готелів в Україні мусила бути на 20-40% більшою, ніж передбачають стандарти УЄФА, як повідомляла київська мерія. Дійсно, як свідчить Головне управління з підготовки до чемпіонату, за час проведення заходу з’явилося 30 нових готелів і близько 2000 робочих місць. Послуги, зокрема з дотримання вимог безпеки, у новостворених готелях видаються привабливішими, ніж у знімних квартирах. При цьому, як фінансові аналітики кажуть порталу http://estimate.in.ua/, ціни на квартири все одно орієнтовані на готельні ціни, тому гості мають багато причин обрати саме готель.

Квартири

Оренда житла для англомовних туристів – це бізнес, мало пов'язаний із довгостроковою орендою для місцевого населення. Тому його навряд чи торкнеться сезонне серпневе подорожчання житла, як і нещодавнє 2%-е зростання цін на нерухомість у Києві. Хоч тенденції ринку нерухомості для іноземців складно передбачити, експерти (урядові і з групи SV Development) сподіваються, що в наступні місяці після чемпіонату ціни на нерухомість знижуватимуться.

Друзі

Ігор Пилипчук, засновник ініціативи Rooms4free, розповів журналістам http://gazeta.ua/, що кияни далі приймають гостей безкоштовно, уже без посередників: до них приїздять друзі з Євро і знайомі цих друзів і обіцяють можливість погостювати в них у європейських країнах, якщ випаде нагода. Гості відкривають гостинність і позитивні сторони Києва, а отже, перспективи туризму в місті видаються дедалі більш привабливими.

Смачно і лячно: Київ і світові концепт-ресторани

Концепт-ресторани, де можна не тільки поїсти, а й поринути в певну унікальну атмосферу, зазвичай асоціюють зі Львовом, а не з Києвом. Київських закладів громадського харчування такого напрямку насправді не менше, але, як і місто, вони мають інший настрій. Якби вони опинилися в одному меню, воно було б без «перчинки», аж ніяк не скандальним і, мабуть, надто строкатим, - і, однак, у ньому були б свої «родзинки», таємні «смачні» сторінки.

Що таке концепт-ресторан

Головна мета закладу з концептом – не так нагодувати, як розважити. Для цього стануть у нагоді колорит, почуття гумору, стереотипи й епатаж. «Переконайтеся, що вам до смаку робити таке, чого ніхто ще не робив до вас», - радить Стівен Шаслер, засновник мережі Rainforest Café в Америці, одного з найвідоміших концепт-ресторанів світу (http://www.blooloop.com/Article/Themed-Restaurants-Chad-Emerson-Interviews-Steve-Schussler/109). А бути унікальним непросто: атмосфера, що здається винятковою в одній країні, може бути не такою вже й новинкою в іншій. Врешті, деякі концепти повторюються тільки через те, що гріх не скористатись простою і викличною ідеєю: наприклад, ресторани,  де можна поїсти в темряві, і ресторани-лікарні є практично в кожному місті, де туризм прагне хоч якихось wow-ефектів, і відвідувачів у них немало. У Києві теж є такі місця: нещодавно відкритий «Dark Side» і «Палата №6».

Яскрава, стереотипна атрибутика, - іншим словом, кітч, - частий гість концепт-закладів. Декор львівського кафе «Мазох», який натякає на мазохізм та еротику загалом, але і відтворює давній галицький інтер’єр, уже встиг наробити шуму в пресі, «Дім легенд» (теж власність мережі «!ФЕСТ») і взагалі є своєрідною реконструкцією «львівського духу», від каналізацій до сувенірів на щастя. Кітч був притаманний концепт-ресторанам з самого початку: так утворювались Диснейленд-кафе, кафе-джунглі й серія закладів з атрибутикою американського «дикого Заходу». У Токіо є кафе, де офіціантки вбрані в характерні форми дівчат із манга та мультиків аніме, а також численних комп’ютерних ігор. Яскравий кітчевий інтер’єр – це саме те, чим може потішити відвідувачів київська мережа ресторанів «Победа», в якій відтворений настрій СРСР. Форма офіціантів нагадує старі добрі їдальні, в меню є кисіль і вареники ручної роботи, до столу приклеєна ностальгійна поліграфічна продукція типу календариків, а біля столів лежать старі радянські книги. 

Концепт-заклади не бояться полоскотати публіці нерви. Американська мережа ресторанів Dick’s Last Resort цілком свідомо знущається з клієнтів: на кожного відвідувача вдягають білий ковпак, пишуть на ньому дитяче прізвисько і всіляко насміхаються, поки замовник їсть. Один із рекламних слоганів ресторану: «А мама тебе попереджала». Ресторани, в яких обіграна тема вампіризму (такі є в Лондоні, Бухаресті, Токіо), лякають відвідувачів специфічними стравами і кривавими атрибутами; в Румунії на додачу до цього регулярно виступає живий Дракула (звісно, актор), а в Японії офіціанти несподівано матеріалізуються просто перед столиком: їхня головна інструкція в таких випадках – налякати клієнта. Англомовна журналістка і письменниця La Carmina, автор книжки про 30 токійських фрік-ресторанів, каже, що страшні заклади полюбляє не тільки молодь, але й пенсіонери. Львівська розважальна індустрія мережі «!ФЕСТ» інколи не відстає від світових колег: у єврейській кнайпі «Під Золотою Розою» Вас змусять торгуватись, а на вході до «Криївки» спитають пароль. Шоковий ефект – можливо, саме те, чого поки бракує київським ресторанам: етикет розважальних закладів тут орієнтований на те, щоб усі пішли задоволені, а зі скандальними темами це неможливо.

Ресторанний epic fail

Буває, що оригінальні ідеї не спрацьовують. Може видатись дивним, що львівська «Криївка», тайванське кафе-туалет (де вся без винятку атрибутика і меню пов’язані з  сортирною темою) або військовий ресторан «Buns and Guns» у Бейруті (Ліван) процвітають, а трускавецьке кафе «Вічність» закрили зі скандалом і продали більш зацікавленим рестораторам за кордоном. Зовні «Вічність» виглядала як гігантська труна, а середина її сигналізувала про те, що задум належав спеціалістам із ритуальних послуг, а не кейтерінгу: темні стіни без вікон, оброблені чорними сміттєвими пакетами й характерними пластиковими вінками для могил із квітами огидних кольорів. Проблема закладу, вочевидь, була в тому, що свою епатажність він не досить компенсував турботою про клієнтів. Але новина, як кажуть, «вистрелила», - і «Вічність» миттю опинилася в  англомовних чартах «10 найдивніших ресторанів світу».

Чартам теж не можна довіряти. Майже в усіх списках є містичне японське кафе для канібалів, де нібито подають запіканку в тісті, стилізовану під людське тіло, яку можна розрізати скальпелем, і тектиме червоний сік. Легендарна новина виникла через практику ніотаморі – подавати суші на тілі живої людини (у випадку ніотаморі це дівчина, але можна замовити й обід на чоловікові); це заняття, дійсно, побутує в окремих японських ресторанах попри незадоволення феміністок і прикрі перебільшення в західній пресі, що творить образ «божевільної Японії». Однак кафе для канібалів у Токіо нема, як стверджують місцеві жителі.

Концептуально розважитись у Києві

Можливо, у столиці ніде не буде так страшно чи смішно, як у Львові і Токіо, однак тут можна:

  • Поїсти в темряві, коли страви стають сюрпризами – цю послугу надає ресторан “Dark Side” на Подолі (вул. Ігорівська, 14А, сайт http://www.darkside.kiev.ua/);
  • Повернутись back in the USSR – варенична «Победа» має вже 9 відділень по всьому місту (varpobeda.com.ua);
  • Випити горілки з мензурок і помити руки в «урологічному кабінеті» - завітайте в тихий абсент-бар «Палата №6» на вул.. Воровського, 31А (http://kabak.com.ua/palata6);
  • Платити тільки за час перебування і комфортно працювати чи спілкуватись із Wi Fi і необмеженою кількістю напоїв, а також брати участь у численних стихійних тематичних вечірках – у «Циферблаті» на вул..Володимирській, 49А (http://www.clockfacer.ru/pages/kiev.php);
  • Випити чаю з книжковими новинками, а нерідко ще й послухати джаз – вам у книгарню-кав’ярню (букарню) «Бабуїн» (вул.. Комінтерну/С. Петлюри, 10) (http://babuin.ua/). Раніше «Бабуїн» був ще затишнішим, зате тепер він зовсім близько до міського вокзалу;
  • Помилуватися київськими дахами, сидячи в космічному абсолютно білому приміщенні – Вам у «SkyArtCafe» на верхньому поверсі PinchukArtCentre (http://pinchukartcentre.org/en/sky_art_cafe);
  • Скуштувати органічних руських страв і попити чаю у приміщенні давньослов’янського стилю (а інколи й відвідати вечорниці чи майстер-класи з народних ремесел) – у «КультіРа» , київському «руському клубі» на Володимирській, 4 (http://kultra.org/about/);
  •  Випити львівської кави і скуштувати «чоколяди» - до Ваших послуг місцеві філіали Львівської шоколадної майстерні на Андріївському Узвозі (vk.com/chocolate.lviv , www.chocolate.lviv.ua/) і кав’ярні «Золотий дукат» на вул. Інститутській, 16 (freshcoffee.com.ua/kiev.html).

А оскільки Київ має свої таємні куточки й міські легенди, дуже імовірно, що відкриття найсміливіших його концепт-ресторанів, - тих, які з «перчинкою», - ще попереду.

Кінець світу – 2012 закінчився в Києві

Після кінця світу у 2012р. в Києві відбулося мистецьке бієнале (24.05.2012 – 31.07.2012). Своєю чергою, воно скінчилось і лишило по собі не менше вражень, ніж Євро-2012.

Апокаліптизм події пов'язаний передусім із назвою: «Найкращі часи, найгірші часи - відродження та апокаліпсис у сучасному мистецтві». То що ж кінець світу лишив на ARSENALE і чи стався він взагалі?

Світу?

Подія набула безпрецедентних масштабів, адже торкнулася практично всіх проявів сучасного мистецтва в Києві. Відвідувачі ARSENALE змогли побачити не тільки інсталяції Мистецького арсеналу – виняткового виставкового комплексу – цього року зроблені такими зірками мистецтва, як Яйоі Кусама, Луїс Буржуа, Філліда Барлоу та Ай Вейвей. Вони також стали свідками тимчасового перетворення київського ботанічного саду на аналог парку Ґуель, яке сталося зусиллями Київського скульптурного проекту та Йоркширського парку  (02.06.12 – 02.07.12). Національний художній музей, Інститут досліджень сучасного мистецтва і ще більше 30 виставкових майданчиків у Києві та інших українських містах співпрацювали з бієнале. Зиґмунд Бауман, провідний світовий соціолог, прочитав лекцію і взяв участь у дискусії про світ, приречений на кінець цього року.

Кінець?

Говорити про апокаліпсис стало тенденцією в наш постмодерний час, тому про це чути в усій Україні (не кажучи вже про світ). Арт-резиденція «Ізоляція» в Донецьку, де група митців освоює міський простір (12.07-25.08), і фестиваль «Катастрофа» в Одесі (24.08 – 05.09), що обіцяє кілька справді постапокаліптичних робіт, - також господарі на цьому «бенкеті під час чуми». За іронією долі, перша поява міста Києва в комп’ютерній грі (‘Collapse: the Rage’, 2008) відбулася під знаком руїн, адже художники зобразили місто геть зруйованим. Зрештою, кожен потерпілий від катастрофи питає себе: «Чому тут і тепер?». Наталія Заболотна, комісар бієнале, має відповідь: за 20 років незалежності в Україні з’явилося покоління представників сучасного мистецтва, готових брати участь у світовому художньому процесі. А якщо зважити на те, що після Євро-2012 Україна привернула увагу світової спільноти, це добрий поштовх до народження потужного мистецького руху з апокаліптичних уламків.

Кінець світу стався, що далі?

Команда ARSENALE обіцяє наступне бієнале у вересні 2014р. А поки що цікаві до сучасного мистецтва дивляться у вигадливі лінзи Аніша Капура, одного з найкращих сучасних скупторів, у PinchukArtCentre (кінець виставки 30.09). Також на Київ  чекає найбільший ярмарок сучасного мистецтва України ArtKyivContemporary (01.11.12 – 11.11.12).