panorama

Смачно і лячно: Київ і світові концепт-ресторани

Концепт-ресторани, де можна не тільки поїсти, а й поринути в певну унікальну атмосферу, зазвичай асоціюють зі Львовом, а не з Києвом. Київських закладів громадського харчування такого напрямку насправді не менше, але, як і місто, вони мають інший настрій. Якби вони опинилися в одному меню, воно було б без «перчинки», аж ніяк не скандальним і, мабуть, надто строкатим, - і, однак, у ньому були б свої «родзинки», таємні «смачні» сторінки.

Що таке концепт-ресторан

Головна мета закладу з концептом – не так нагодувати, як розважити. Для цього стануть у нагоді колорит, почуття гумору, стереотипи й епатаж. «Переконайтеся, що вам до смаку робити таке, чого ніхто ще не робив до вас», - радить Стівен Шаслер, засновник мережі Rainforest Café в Америці, одного з найвідоміших концепт-ресторанів світу (http://www.blooloop.com/Article/Themed-Restaurants-Chad-Emerson-Interviews-Steve-Schussler/109). А бути унікальним непросто: атмосфера, що здається винятковою в одній країні, може бути не такою вже й новинкою в іншій. Врешті, деякі концепти повторюються тільки через те, що гріх не скористатись простою і викличною ідеєю: наприклад, ресторани,  де можна поїсти в темряві, і ресторани-лікарні є практично в кожному місті, де туризм прагне хоч якихось wow-ефектів, і відвідувачів у них немало. У Києві теж є такі місця: нещодавно відкритий «Dark Side» і «Палата №6».

Яскрава, стереотипна атрибутика, - іншим словом, кітч, - частий гість концепт-закладів. Декор львівського кафе «Мазох», який натякає на мазохізм та еротику загалом, але і відтворює давній галицький інтер’єр, уже встиг наробити шуму в пресі, «Дім легенд» (теж власність мережі «!ФЕСТ») і взагалі є своєрідною реконструкцією «львівського духу», від каналізацій до сувенірів на щастя. Кітч був притаманний концепт-ресторанам з самого початку: так утворювались Диснейленд-кафе, кафе-джунглі й серія закладів з атрибутикою американського «дикого Заходу». У Токіо є кафе, де офіціантки вбрані в характерні форми дівчат із манга та мультиків аніме, а також численних комп’ютерних ігор. Яскравий кітчевий інтер’єр – це саме те, чим може потішити відвідувачів київська мережа ресторанів «Победа», в якій відтворений настрій СРСР. Форма офіціантів нагадує старі добрі їдальні, в меню є кисіль і вареники ручної роботи, до столу приклеєна ностальгійна поліграфічна продукція типу календариків, а біля столів лежать старі радянські книги. 

Концепт-заклади не бояться полоскотати публіці нерви. Американська мережа ресторанів Dick’s Last Resort цілком свідомо знущається з клієнтів: на кожного відвідувача вдягають білий ковпак, пишуть на ньому дитяче прізвисько і всіляко насміхаються, поки замовник їсть. Один із рекламних слоганів ресторану: «А мама тебе попереджала». Ресторани, в яких обіграна тема вампіризму (такі є в Лондоні, Бухаресті, Токіо), лякають відвідувачів специфічними стравами і кривавими атрибутами; в Румунії на додачу до цього регулярно виступає живий Дракула (звісно, актор), а в Японії офіціанти несподівано матеріалізуються просто перед столиком: їхня головна інструкція в таких випадках – налякати клієнта. Англомовна журналістка і письменниця La Carmina, автор книжки про 30 токійських фрік-ресторанів, каже, що страшні заклади полюбляє не тільки молодь, але й пенсіонери. Львівська розважальна індустрія мережі «!ФЕСТ» інколи не відстає від світових колег: у єврейській кнайпі «Під Золотою Розою» Вас змусять торгуватись, а на вході до «Криївки» спитають пароль. Шоковий ефект – можливо, саме те, чого поки бракує київським ресторанам: етикет розважальних закладів тут орієнтований на те, щоб усі пішли задоволені, а зі скандальними темами це неможливо.

Ресторанний epic fail

Буває, що оригінальні ідеї не спрацьовують. Може видатись дивним, що львівська «Криївка», тайванське кафе-туалет (де вся без винятку атрибутика і меню пов’язані з  сортирною темою) або військовий ресторан «Buns and Guns» у Бейруті (Ліван) процвітають, а трускавецьке кафе «Вічність» закрили зі скандалом і продали більш зацікавленим рестораторам за кордоном. Зовні «Вічність» виглядала як гігантська труна, а середина її сигналізувала про те, що задум належав спеціалістам із ритуальних послуг, а не кейтерінгу: темні стіни без вікон, оброблені чорними сміттєвими пакетами й характерними пластиковими вінками для могил із квітами огидних кольорів. Проблема закладу, вочевидь, була в тому, що свою епатажність він не досить компенсував турботою про клієнтів. Але новина, як кажуть, «вистрелила», - і «Вічність» миттю опинилася в  англомовних чартах «10 найдивніших ресторанів світу».

Чартам теж не можна довіряти. Майже в усіх списках є містичне японське кафе для канібалів, де нібито подають запіканку в тісті, стилізовану під людське тіло, яку можна розрізати скальпелем, і тектиме червоний сік. Легендарна новина виникла через практику ніотаморі – подавати суші на тілі живої людини (у випадку ніотаморі це дівчина, але можна замовити й обід на чоловікові); це заняття, дійсно, побутує в окремих японських ресторанах попри незадоволення феміністок і прикрі перебільшення в західній пресі, що творить образ «божевільної Японії». Однак кафе для канібалів у Токіо нема, як стверджують місцеві жителі.

Концептуально розважитись у Києві

Можливо, у столиці ніде не буде так страшно чи смішно, як у Львові і Токіо, однак тут можна:

  • Поїсти в темряві, коли страви стають сюрпризами – цю послугу надає ресторан “Dark Side” на Подолі (вул. Ігорівська, 14А, сайт http://www.darkside.kiev.ua/);
  • Повернутись back in the USSR – варенична «Победа» має вже 9 відділень по всьому місту (varpobeda.com.ua);
  • Випити горілки з мензурок і помити руки в «урологічному кабінеті» - завітайте в тихий абсент-бар «Палата №6» на вул.. Воровського, 31А (http://kabak.com.ua/palata6);
  • Платити тільки за час перебування і комфортно працювати чи спілкуватись із Wi Fi і необмеженою кількістю напоїв, а також брати участь у численних стихійних тематичних вечірках – у «Циферблаті» на вул..Володимирській, 49А (http://www.clockfacer.ru/pages/kiev.php);
  • Випити чаю з книжковими новинками, а нерідко ще й послухати джаз – вам у книгарню-кав’ярню (букарню) «Бабуїн» (вул.. Комінтерну/С. Петлюри, 10) (http://babuin.ua/). Раніше «Бабуїн» був ще затишнішим, зате тепер він зовсім близько до міського вокзалу;
  • Помилуватися київськими дахами, сидячи в космічному абсолютно білому приміщенні – Вам у «SkyArtCafe» на верхньому поверсі PinchukArtCentre (http://pinchukartcentre.org/en/sky_art_cafe);
  • Скуштувати органічних руських страв і попити чаю у приміщенні давньослов’янського стилю (а інколи й відвідати вечорниці чи майстер-класи з народних ремесел) – у «КультіРа» , київському «руському клубі» на Володимирській, 4 (http://kultra.org/about/);
  •  Випити львівської кави і скуштувати «чоколяди» - до Ваших послуг місцеві філіали Львівської шоколадної майстерні на Андріївському Узвозі (vk.com/chocolate.lviv , www.chocolate.lviv.ua/) і кав’ярні «Золотий дукат» на вул. Інститутській, 16 (freshcoffee.com.ua/kiev.html).

А оскільки Київ має свої таємні куточки й міські легенди, дуже імовірно, що відкриття найсміливіших його концепт-ресторанів, - тих, які з «перчинкою», - ще попереду.